Народився 09.07.1995 в маленькому провінційному містечку в центральній Україні. Звідти і пішла історія, яку ви побачити у відео-роботі. Закінчив школу з золотою медаллю, вступив до медичного інституту в Києві, і саме з того періоду почав розуміти, що його життя зовсім інше від того, яким він собі уявляв раніше, живучи в обмеженні розуму і бачення світу. З 2013го почав працювати в столичних гей-клубах в якості Dragqueen. І став одним з перших представників цього жанру в Україні. Потім почав поширювати цю культуру посеред андеграундних тусовок нічного Києва, став селектором на кращих вечірках міста. Увесь свій досвід завжди розділяв з людьми, аби показати рівність у відмінності. 3 роки тому почав вивчати себе у перформативному мистецтві. І перед початком війни вирішив створити перший відео-перформенс. Та війна змінила плани. З третього дня почав займатися волонтерством і зараз працює директором благодійного фонду «Обійми», який створив з однодумцями у травні 2022го. Займається підтримкою військового та цивільного населення на прифронтовій зоні та делкупованмх територіях.
Шлях Владислава - це шлях людини, яка знаходиться в постійному пошуку та вивченні себе. І через цей пошук намагається надихнути оточуючих познайомитися глибше зі своєю істинною суттю.
Квір-перформерка, проектувальниця костюмів та сценографії з польсько-українським корінням, яка зараз проживає в Познані. У своїй роботі вона зосереджується на своєму особистому досвіді небінарної трансгендерної жінки. Вона використовує кемп-естетику, її натхнення драг-сцена та культура балрум. Кураторка квір-перформативних подій, вона проводила заняття з танцю та руху з квір-молоддю, а також брала участь у дискусійних панелях щодо перформансу, трансгендерності та активістської діяльності.
На початку лютого відбулося перше судове засідання щодо зміни позначення статі в моїх документах. Я хочу розказати про цю процедуру, бо в ній — абсурдність судового рішення, згідно з яким мені треба подати позов на власних батьків, множинні ускладнення процесу з боку судочинства та мої переживання, коли я очікувала на слухання. Багато трансгендерів мають проходити через таку процедуру (районний суд, куди я подав позов на своїх батьків, відомий тим, що ускладнює та затягує процес).Я дуже нервувала й під час річної підготовки до подачі позову — на загальному емоційно складному фоні мого досвіду останніх шістьох років (відтоді, як я зробила камінґ-аут як транс-жінка). Ідея мого перформансу — використати бальні рухи (із фокусом на рухах рук) у контексті генеалогії бальних танців і воґінґу як стратегії спротиву системному гнобленню. Як візуальне тло я використала матеріали, створені з документів, які я надавала до суду. Я мала за мету висловити своє розчарування, свій гнів через необхідність зберігати спокій у залі суду (будь-яке заперечення чи навіть посилання на власні права в процесі може обернутися проти мене).
— транс-активістка, яка вірить, що мистецтво може діяти. У своїй діяльності Анастас зосереджується на словах (у письмовій та усній формах), вважаючи, що те, як ми говоримо, змінює реальність. Керує квір-книжковим клубом і працює з мовою — пише вірші, тексти, проводить майстер-класи. Своїм прикладом бореться за видимість небінарних людей у Польщі.
Яку силу мають слова? Слова можуть руйнувати чи будувати, ранити чи підтримувати. Іноді ми прагнемо деяких слів, як води, а іноді шкодуємо про сказане, якісь слова ми б воліли ніколи не чути… «Поговори зі мною ніжно» — це перформанс, який є спробою звільнити минуле від ілюзій, який є формою дбання про самих себе й прийняття власної індивідуальності. Як каже авторка перформансу Анастас Крусінська: «Ви почуєте слова, які я сама хотіла б почути після власного камінґ-ауту. Цей перформанс — можливість для глядачів і глядачок запитати в самих себе, якими є їхні потреби, і що вони хотіли б почути».
З соматичної точки зору, в утробі матері серце й мозок плода формуються зовсім поруч. З часом ці органи віддаляються один від одного. У виставі я хотів створити умови, в яких серце розташувалося б над головою, емоції — над розумом: я хотів наблизитися до власного серця, танцюючи так, щоб воно було розташоване якомога вище. Я розмірковую про зміну точок зору у цій новій конфігурації й про те, як така конфігурація може допомогти нам запам’ятовувати й пам’ятати власні квір-історії.
(1998) — трансгендерний перформер і візуальний художник із Лодзі, Польща. Магістр факультету графіки Академії образотворчого мистецтва в Кракові. Його практика здебільшого базується на його власному тілі (яке він вважає своїм первинним середовищем) і виразів, яке тіло допомагає створювати. Надихаючись здебільшого своїм внутрішнім життям — травмами, фантазіями, сексуальністю та ностальгією — він створює химерні твори, що естетично постають з кемпінгу, попкультури, порнографії, італо-диско та національного польський кітч. З 2021 року він Кремпінський є частиною дуету Witrażex, який створює вітражі, натхненні як фантазіями його квір-друзів, так і квір-історією його рідного міста Лодзь.
народилася в 1998 році у Лодзі. Вивчає живопис у Академії образотворчого мистецтва в Кракові, однак у своїй творчості вона відходить від технік живопису й все більше працює зі скульптурою, фотографією та змішаними техніками. Черпає натхнення в естетиці рідного міста Лодзь. Її цікавлять теми, пов’язані зі становищем квір-людей у Польщі. У своїх роботах не боїться оголюватися — як фізично, так і духовно. Використовує кемповий стиль, натхненний польським кітчем, який спостерігає у повсякденному житті та традиційних святкваннях і урочистоястях. З 2021 року разом з Едмундом Кремпінським працює в дуеті Witrażex, який створює вітражі, натхненні фантазіями їхніх квір-друзів та квір-історією міста Лодзь.
«Наші батьки виховували нас гетеронормативно — як цис-гетеросексуальних дівчат, які завдяки казкам і сімейним історіям мали уявляти, що колись знайдуть своїх принців. Однак майбутнє швидко це спростувало. У середній школі, коли трансгендерний учасник нашого дуету все ще жив як лесбійка, ми стали парою. Тоді зі зрозумілих причин ми не могли одружитися в Польщі. Наразі ми вже не пара. Одна з нас все ще відкрита лесбійка, а інший — бісексуальний транс-чоловік. Коли ми натрапляємо на весільні відео в Інтернеті, то помічаємо парадокс: як колись гомосексуальна пара ми не могли одружитись, але тепер, вже будучи друзями, можемо. Надихнувшись цим усвідомленням, ми створили фільм про наше вигадане весілля».
Мистецька ініціатива танцюриста й перформера Кшиштофа Лубки. З 2020 року Лубка влаштовує публічні виступи перед Komuna Warszawa та на вулицях Щецина й Берліна. Протистоїть гомофобії в польському суспільстві. Даний особистий маніфест є відповіддю на насильство, ненависть і відчуження, яких зазнає спільнота ЛГБТК+. Відкритий вуличний формат вистави запрошує всіх перехожих. Використовуючи мову руху, щоб говорити про свій страх, переховування та ненависні погляди, спрямовані на нього, митець відкривається глядачеві, часто вступаючи з ним у взаємодію. Енергія, що генерується реакцією глядачів, впливає на дію на «сцені». Проєкт заснований на вірі в те, що зустріч з мистецтвом, особливо там, де ви цього не очікуєте, як ніщо інше може навчити чуйності.Музика: Пол ТінсліДизайн костюмів: Marcin Kossakowski, Piniak Przemysław, Michał SzyksznianKrzysztof Lubka, tekst autorski
народився в 1999 році в ОТЕЛІ. З 2018 року резидент київського клубу Otel. Презентував свій перший перформанс Fuck why I don’t see your changes bitch fucking pelt під час резиденції Coming Out of Isolation 2.0, проєкті Фонду ІЗОЛЯЦІЯ та ГО «КиївПрайд», який за допомогою сучасного мистецтва сприяє до видимості ЛГБТ+ людей і їхнього рівноправного залучення до суспільного життя. Плісецький — автор перформансу до відкриття виставки «Насильство: все проти тебе» у павільйоні Джерело (Київ), де в 2021 році відкрилася його персональна виставка за кураторства Wet-Hole (Микита Кадан, Аліна Клейтман, Богдана Україна). У 2020 брав участь в онлайн-марафоні до Міжнародного дня боротьби з гомофобією з перформансом «Королева золотого дощу», що відбувся в київському клубі Crest, для якого він також здизайнував костюм «ОСТАННІЙ ХРЕСТОВИЙ ПОХІД». Плісецький створював костюми для події Queer Gathering культового харківського клубу «Живот» і для вечірки OSNOVA в клубі Otel (твір мав назву «Двометрове лайно»). Працює як мультидисциплінарний художник. Навички: фейс-контроль / адеграунд-дослідження / відеоарт / перформанс / дизайн костюмів / стилізація.
Тату-майстриня й художниця, (Донецьк, 09.07.1996) перекладає будь-який знак на перманентне висловлення: на шкірі, на полотні, папері, будь-якій поверхні. Вона зображує Недосконалий світ, населений істотами, незграбними персонажами, які населяють простори і людей під час татуювання. З безстрашним, іноді психотичним поглядом, ніби вони збираються запитати, яким є відчуття сприйняття реальності. Що таке реальність? Хто там живе?
